Перше тату
Як я готувалась до свого першого татуювання — і що хотіла б знати раніше
Розповідає Марина Шевченко, журналістка, 29 років
Я довго вагалась. Понад п’ять років тягнула з ідеєю зробити татуювання. Здавалося, що це щось надто серйозне, надто назавжди — а ще болюче, ризиковане, і всі навколо казали, що «пожалієш». Але внутрішнє бажання не зникало. І ось цієї весни я таки зважилась. Не для когось, не для краси, а для себе. Хочу розповісти, як це було — чесно, крок за кроком.
Спершу я зрозуміла, що малюнок має щось значити. Я не хотіла просто «щось гарне з Інстаграму». У моєму житті був непростий період, і символ гінкго білоба — дерево, яке виживає навіть після ядерного вибуху — став для мене дуже особистим. Це не пафос: коли ти пережив втрати, тобі потрібен знак, який буде поруч.
Я зробила мудборд: завантажила 18 картинок у Pinterest, підписала, що в кожній подобається — лінії, тіні, розташування. Зі стилем визначилась одразу — графіка, тонка лінія, без кольору. Намалювала кілька варіантів від руки й пішла шукати майстра.
Я шукала тиждень. Не за кількістю лайків, а за відчуттям. Переглядала фото загоєних робіт — бо саме так видно, як майстер працює з шкірою. Написала кільком. Одна з них — Анастасія — відповіла детально, поставила багато запитань і навіть запросила на консультацію безкоштовно. У студії на Семицвіті це Львів було чисто, стерильно, і все пояснювали спокійно, без тиску.
За 5 днів до сеансу я почала пити більше води — 2 літри в день, без кави, без алкоголю. Це, до речі, було важче, ніж здається. Я відмовилась від спортзалу за три дні, не засмагала, не скрабувала шкіру. Усе це дійсно впливає — зволожена шкіра краще переносить голку, і це не міф.
У день татуювання я прокинулась о 8-й, поїла вівсянку з бананом і випила чай. Не каву — щоб не підвищувати чутливість. З собою взяла воду, навушники, серветки. Була трохи нервова. Настя наклеїла трансфер — я ще раз глянула в дзеркало. Все було ідеально.
Процедура тривала 2 години. Було боляче — але чесно, терпимо. Найнеприємніше — перші 15 хвилин. Потім звикаєш, особливо коли слухаєш улюблений плейлист. Ми робили перерви, я пила воду. Настя постійно питала, чи все добре. Після завершення я навіть не повірила — тату було ідеальне, тонке, як я уявляла.
Найбільше мене хвилював догляд. У студії дали інструкцію. Я купила дитяче мило без запаху, крем з пантенолом і спеціальну мембрану, яку зняла через 5 годин. Потім — тричі на день мити, сушити, мазати. І не чесати, хоч як свербить! Через 2 тижні тату загоїлось повністю.
Тепер, дивлячись на нього, я не просто згадую день у студії. Я згадую себе тоді — ту, що боялась, але зробила. І хочу сказати кожному, хто вагається: зробіть, коли будете готові. Але підготуйтесь — фізично, емоційно, інформаційно. Це не мода. Це річ, яка стане частиною вас.
